Симонов Костянтин (Кирило) Михайлович [р. 15(28) .11.1915, Петроград], російський радянський письменник, громадський діяч, Герою Соціалістичного Труда (1974). Член КПРС з 1942. Закінчив Літературний інститут ним. М. Горького (1938). Друкується з 1934. Відчуття війни, що насувається, реалізувалося в поемах «Переможець» (1937) про Н. Островськом, «Льодове побоїще» (1938), «Суворов» (1939). У передвоєнні роки формується основна тема С. — тема мужності і героїзму, носіями якого є люди, душевно причетні до бурхливих подій своєї епохи (п'єси «Історія однієї любові», 1940, «Парубок з нашого міста», 1941, Державна премія СРСР, 1942, однойменний фільм 1942). У роки Великої Вітчизняної війни на фронті (кореспондент газети «Червона Зірка»). Одним з перших звернувся до теми російської людини на війні (п'єса «Російські люди», 1942, Державна премія СРСР, 1943; повість «Дні і ночі», 1943—44 Державна премія СРСР, 1946, однойменний фільм, 1945). Широку популярність придбала в роки війни лірика С. («Ти пам'ятаєш, Алеша, дороги Смоленщини...», «Чекай мене», «Убий його!» та інші, вірші із збірок «З тобою і без тебе», 1942, «Війна», 1944, і ін.), де мотиви патріотизму, мужності і героїки сполучені з мотивами фронтової дружби, любові, вірності. Період «холодної війни» відбився в творчості С. створенням ідеологічно актуальних творів (п'єси «Російський питання», 1946, Державна премія СРСР, 1947; «Чужа тінь», 1949, Державна премія СРСР, 1950; книга віршів «Друзі і вороги», 1948, Державна премія СРСР, 1949). З середини 50-х рр. (услід за романом «Товариші по зброї», 1952, нова редакція 1971) С. створює трилогію «Живі і мертві» (Ленінська премія, 1974): романи «Живі і мертві» (1954—59, однойменний фільм, 1964), «Солдатами не народжуються» (1963—64, фільм –«Возмездие», 1969) і «Останнє літо» (1970—71) — епічно широке художнє дослідження дороги сов.(радянський) народу до перемоги у Великій Вітчизняній війні, в якому автор прагнув з'єднати два плани — достовірний «літопис» основних подій війни, побачених очима їх свідка і учасника (Серпілін, Синців), і аналіз цих подій з точки зору їх сучасного розуміння і оцінки. До трилогії за матеріалом примикають «Південні повісті» (1956—61), повести «Із записок Лопатіна» (1965), «Двадцять днів без війни» (1972), ряд публікацій щоденників С. військових років з сучасними авторськими коментарями і ін. Опублікував також повість «Дим вітчизни» (1947), п'єсу «Четвертий» (1961) і багато інших п'єс, сценаріїв художніх і документальних фільмів, поем, книг, путніх нарисів, статей і виступів на літературні і суспільні теми. Багато творів С. перекладені мовами народів СРСР і іноземними мовами. Суспільна діяльність С. активна і багатогранна: редактор «Літературної газети» (1938, 1950—54), журналу «Новий Світ» (1946—50, 1954—58), заступник генерального секретаря правління Союзу письменників СРСР (1946—54). Кандидат в члени ЦК КПРС (1952—56), член Центральної ревізійної комісії КПРС (1956—61 і з 1976). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 3-го скликань. Член президії Сов. комітету захисту світу (з 1949). Секретар правління Союзу письменників СРСР (1954—59 і з 1967). Нагороджений 3 орденами Леніна, 5 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—6, М., 1966—70.
Літ.: Вишнєвська І. Л., Костянтин Симонов. Нарис творчості, М., 1966; Фрадкина С., Творчість Костянтина Симонова, М., 1968; Лазарев Л. І., Військова проза Костянтина Симонова, М., 1975; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 4, М., 1966.
