Сигніфікат (від латів.(латинський) signifiko — подаю знак, сигналізую, від signum — знак, сигнал і facio — роблю), область смислового вмісту мовної одиниці, яка містить в собі характеризуючу інформацію про предмет, що позначається. С. зазвичай протиставляється денотату, тобто власне класу об'єктів внеязикової дійсності, співвідношуваному з даним словом. Сигніфікатівная і денотатівная сторони мовного значення нерозривно зв'язані що обумовлене функцією мови позначати предмети і явища зовнішнього світу і одночасно виражати їх осмислення носіями мови. Можлива денотатівноє тотожність мовних одиниць при їх сигніфікатівном відмінності. Наприклад слова «картина», «полотно», «шедевр» можуть позначати один і той же об'єкт реальної дійсності, але дозволяють мислити його по-різному. Поняття «З.» використовується при семантичному описі одиниць мови в логіці, семіотиці і лінгвістиці.
Літ.: Черч А., Введення в математичну логіку, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1960; Колшанський Р. Ст, Логіка і структура мови, М., 1965; Morris Ch., Foundations of the theory of signs, Chi., 1938.
