Сивий для Литвина , Литвин Зиновій Якович (Звулон Янкельов) (партійний псевдонім Сивий, Віллонен, Іголкин, Бистров) [4(16) .3.1879, Коломна, — 15.10.1947, Москва], радянський і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1897. Народився в сім'ї робітника. Робітник-металіст. У революційному русі з 1893. Учасник Московського робочого союзу. Вів партійну роботу в Москві, Коломне, Тамбові, Петербурзі, Н. Новгороді, Тбілісі. Неодноразово піддавався арештам і висилкам. У 1905 член МК РСДРП; у грудні, під час Московського озброєного повстання, начальник штабу бойових дружин на Пресне, бився на барикадах, був поранений. У 1906 у Фінляндії секретар військово-революційної організації РСДРП. Делегат 4-го з'їзду партії. У липні 1906 повстанець моряків в Свеаборге. До 1917 в еміграції у Франції, Канаді, США. У 1917 член Київської міськради. У 1918 комісар 121-го стрілецького полку, брав участь в боях за Царіцин (Волгоград). У 1919—21 працював в Центральному управлінні військових повідомлень, потім в НКПС. У 1921—39 директор бавовняного технікуму в Москві. Беззмінний член Московської ради. Делегат 10, 11, 13—16-го з'їздів партії. На 10-м-коді з'їзді РКП(б) обирався членом ЦКК(Центральна контрольна комісія). З 1939 персональний пенсіонер. Автор ряду спогадів про Московське озброєне повстання в дек.(грудень) 1905. Нагороджений орденом Червоного Прапора.
Літ.: В рядах московських більшовиків, в кн.: На барикадах, М., 1955.
