Серені (Sereni) Еміліо (р. 13.8.1907, Рим), діяч італійського робочого руху, учений-марксист. Член Італійської компартії (ІКП) з 1928. У 1930—35 у фашистській в'язниці, в 1936 вибраний в ЦК ІКП, емігрував до Франції. Повернувся до Італії в 1943, двічі заарештовувався; був поміщений в концентраційний табір, звідки біг. У 1944 очолив Комітет національного звільнення (КНО) Ломбардії і увійшов в КНО Північної Італії. У 1946—47 міністр післявоєнній допомозі, потім міністр суспільних робіт. З січня 1946 член ЦК, в 1946 — березні 1975 член Керівництва ІКП. У 1948—71 сенатор. У 1949—55 генеральний секретар Національного комітету прибічників світу, в 1950 був вибраний членом Усесвітньої Ради Світу. У 1955 — березні 1975 голова італійського Національного союзу селян. З 1966 директор теоретичного органу ІКП «Critica Marxista». Основні праці присвячені дослідженню аграрних стосунків в Італії.
Соч.: Laquestione agraria nella rinascita nazionale italiana, Roma, 1946; II capitalismo nelle campagne (1860—1900), Torino, 1947; ll mezzogiorno all''opposizione, Torino, 1948; Comunitá rurali nell''ltalia antica, Roma, 1955; Due linee di politica agraria [Roma, 1961]; Storia del paesaggio agrario italiano, 2 ed., Bari, 1962; Per la storia delle piú antiche tecniche e della nomenclatura della vite e del vino in Italia, Firenze, 1965; Capitalismo e mercato nazionale in Italia, Roma, 1966; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Аграрне питання в Італії, М., 1949; Розвиток капіталізму в італійському селі (1860—1900), М., 1951; Марксизм, наука, культура, М., 1952; Старе і нове в італійському селі, М., 1959.
