Серебрякова Зінаїда Євгеніївна [30.11(12.12) .1884, с. Ненудне, нині Курської області, — 19.9.1967, Париж], російський живописець. Дочка Е. А. Лансере . Вчилася в Петербурзі в школі-майстерні княгині М. К. Тенішевой (з 1902) і в майстерні О. Е. Браза (1903—05). Член об'єднання «Світ мистецтва», З 1924 жила в Парижі. Випробувала вплив італійських майстрів 16—17 вв.(століття) У своїх роботах (портрети, ню, композиції, присвячені життя російського села) С. прагнула до створення ідеально прекрасних, гармонійних жіночих образів. Її манері властиві тяжіння до монументально-декоративних рішень, врівноваженість композицій, відчутно-плотське ліплення об'ємів, точність малюнка, лаконічний характер листа («У лазні», 1913, Російський музей, Ленінград; «Жнива», 1915 Одеський художній музей; «Білення полотна», 1917, «Колліур. Котить на терасі», 1930, обидва — Третьяковськая галерея).
Літ.: З. Серебрякова. [Альбом. Авт.-сост. і авт.(автономний) вступ. ст. Ст Лапшин. М., 1969]; Савінов А. Н., З. Е, Серебрякова, Л., 1973.
