Сенкевич (Sienkiewicz) Генрік (5.5. 1846, Воля-Окшейська на Подляшье, — 15.11.1916, Веве, Швейцарія), польський письменник. Походив із збіднілої шляхти. У 1866—70 вчився на медичному і історико-філологічному факультетах в Головній школі (з 1869 — Варшавський університет). У ранніх повістях і розповідях змалював згасання патріархального побуту («Стара слуга», 1875, «Ганя», 1876), післяреформену трагедію селян («Ескізи вугіллям», 1877 «Янко-музікант», 1879, і ін.). Відвідавши США (1876—79), опублікував «Листи з подорожі» (1876—78), життя, що розповідають про американський образ. Ставши в 1882 редактором консервативної газети «Slowo» («Слово»), С. глибоко проникся націоналізмом («патріотизмом «) пригноблюваної польської нації, що виразилося в історичній трилогії «Вогнем і мечем» (1883—84), «Потоп» (1884—86), «Пан Володиєвський» (1887—1888). У першому романі тенденційність ідеалізується боротьба шляхетськой Мови Посполитою з Україною часів Би. Хмельницького; у другій частині трилогії відтворюється картина визвольної війни поляків з швед.(шведський) інтервенцією 1655—56; у «Пане Володиєвськом» поетизуються ратні подвиги польських лицарів в період турецької навали (1672—73). У психологічному романі «Без догмата» (1889—1890), високо цінованому Л. Н. Толстим, А. П. Чеховим, М. Горьким і іншими російськими письменниками, С. вивів типа декадента-аристократа. У романі «Сім'я Полонецких» (1893—94) сатиричне зображення світського суспільства контрастує з ідеалізацією ділка з шляхти. У романі-епопеї з католицькою тенденцією «Quo vadis» («Камо грядеши», 1894—96) зображається боротьба ранніх християн проти деспотизму Нерона. Боротьбі Польщі з Тевтонським орденом на рубежі 14—15 вв.(століття) присвячений історичний роман «Хрестоносці» (1897—1900). Революції 1905—07 С. не зрозумів (роман «Вир», 1909—10). У 1910—11 написав пригодницьку повість для дітей «В пустелі і більше». Роман про участь поляків в наполеонівських війнах «Легіони» (1913—14) залишився незавершеним. Творчість С. зіграло велику роль в історії польської культури і отримало усесвітнє визнання. Нобелівська премія. (1905).
Соч.: Dzieła, t. 1—60, Warsz., 1948—55; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), т. 1—16, М., 1914; Повести і розповіді, М., 1957; Хрестоносці, М., 1960; Без догмата, М., 1960; Потоп, М., 1970.
Літ.: Гористий І. До., Історичний роман Сенкевича, М., 1966; Ładyka А., Н. Sienkiewicz, 4 wyd., Warsz., 1965; Н. Sienkiewicz. Materiały..., 2 wyd., Warsz., 1966.
