Сенека Луций Анней (Lucius Annaeus Seneca) [близько 4 до н.е.(наша ера), Кордуба (Кордова), — 65 н.е.(наша ера), Рим], римський політичний діяч, філософ і письменник.
Був ідеологом сенатської опозиції деспотичним тенденціям перших римських імператорів, в 41—49 знаходився в засланні. У 49—54 вихователь майбутнього імператора Нерона, потім один з керівників римської політики. У 60-і рр. втратив вплив і відчужений від двору, після невдалої змови Пізона (65) за наказом Нерона покінчив життя самогубством. Як філософ С. був еклектикою, що поєднувала стоїцизм з елементами інших учень, що затверджували ідеальний образ мудреця, що здолав людські пристрасті, духовно незалежного і своїм прикладом що учить людей самоудосконаленню (деякі мотиви його філософії, близькі християнству, породили легенду про знайомство С. з апостолом Павлом і навіть фіктивне їх листування). Як письменник С. був майстром риторичного «рубаного», т.з. азіанського, стилю (короткі фрази, помітні образи, ідейні парадокси, емоційний пафос, дробова композиція). Прозаїчні вигадування С. — 12 невеликих трактатів (т.з. «діалоги», точніше — діатріби, «Про провидіння», «Про гнів», «Про спокій духу», «Про твердість мудреця» і ін.), 3 великих трактату («Про милосердя», «Про благодіяння», «Естественноїсторічеськие питання») і збірка «Листів до Луцилію» на аналогічні теми. Поетичні вигадування С. — 9 трагедій на міфологічні сюжети («Едіп», «Медея», «Федра», «Агамемнон» і ін.), що розвивають ті ж філософські думки про владу долі, згубність пристрастей, відхід від світу і пр.; призначені для декламації, повні напруженого риторичного пафосу, вони згодом надали вирішальну дію на стиль європейської трагедії Ренесансу і класицизму (16—18 вв.(століття)). С. приписується ряд невеликих віршів («Епіграми») і політичний памфлет на смерть імператора Клавдія в 54 («Отиквленіє божественного Клавдія») у формі т.з. «меніппової сатири» .
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Ізбр. листи до Луцилію, пер.(переведення) П. Краснова, СП(Збори постанов) Би, 1893; Трагедії, пер.(переведення) С. Соловьева, М. — Л., 1932.
Літ.: Березня Б. До., Філософи і поети-моралісти в часи римській імперії, М., 1879; Pernice G., Seneca morale, Tortona, 1964; Bourgery A., Sénéque-prosateur, P., 1922; Hermann L., Le théátre de Sénéque, P., 1924; Lana I., L. Anneo Seneca..., Torino, 1963; Seneca. Ed. by C. D. N. Costa, L. — Boston [1974].
