Сенатус-консульт (лат. senatus consultum), в Древньому Римі думка сенату, що відповідно оформлена і мало обов'язковий характер. При допомозі З.-к. регулювалися всі найважливіші питання державного управління, війни і світу, юстиції (форми процесу), податків і т. д.
У Франції в період Консульства, Першої і Другої імперій З.-к. називалися акти, що змінювали або доповнювали конституцію. Фактично вони приймалися консулом або імператором, але формально виходили від сенату. Так, за допомогою З.-к. 4 серпня 1802 Наполеон заснував для себе довічне консульство, а З.-к. від 18 травня 1804 була встановлена імперія.
