Семеновщина, контрреволюційний режим військової диктатури, встановлений в Забайкаллі в 1918—20 отаманом Р. М. Семеновим за підтримки японських імперіалістів. Соціальну основу С. складали верхівка забайкальського козацтва і куркульські шари селянства (в т.ч. бурять і монголів). Після скидання Радянської влади в Сибіру в результаті заколоту Чехословацького корпусу Семенов в серпні 1918 вступив на територію Забайкалья з Манчжурії, а в січні 1919 створив в Читі Забайкальський контрреволюційний уряд, шляхом насильницької мобілізації сформував армію і встановив військову диктатуру. Були відновлені дореволюційні порядки, націоналізовані підприємства повернені власникам, введено військове управління на залізницях і підприємствах і т. д. С. характеризувалася масовим терором і розстрілами населення (лише у районі станції Адріановки влітку 1919 було розстріляно 1600 чіл.). Було створено 11 стаціонарних застінків смерті, де підручні Семенова (барони Р. Ф. Унгерн фон Штернберг і А. І. Тірбах, Би. П. Резухин, Я. Р. Лапшаков, П. П. Льовіцкий і ін.) застосовували найвитонченіші тортури. Жертвами С. сталі тисячі комуністів і безпартійних. Не дивлячись на криваві репресії, трудящі Забайкалья під керівництвом комуністів і висунутих ними керівників — П. Н. Журавльова, М. М. Якимова, Ф. А. Погодаєва, Я. Н. Коротаєва і ін. — розвернули масовий партизанський рух проти С.
Вначале Семенов під впливом японських інтервентів фактично не підкорявся адміралові А. Ст Колчаку, але потім під тиском американських, англійських і французьких представників відбулося їх примирення. Після розгрому військ Колчака і утворення Далекосхідної республіки (ДВР) в квітні 1920 С. стримувалася завдяки підтримці японських військ. Після їх відходу із Забайкалья (серпень 1920) Семенов для зміцнення режиму намагався вдатися до допомоги «демократії» (скликання в липні «Краєвих зборів» і у вересні «Тимчасового східно-забайкальського народного зібрання», де більшість належала меншовикам, есерам і «народним соціалістам»). В результаті успішних дій Народно-революційної армії Амурського фронту і партизан банди Семенова були розгромлені і у листопаді 1920 вигнані із Забайкалья.
Літ.: Партизани. Сб. статей, партизанських: і червоногвардійських спогадів, історичних документів і бойових пісень, Чита, 1929; Шерешевський Би. М., Розгром семеновщини. (Апрель — листопад 1920 р.), Новосиб., 1966; Шишкин С. Н., Громадянська війна на Далекому Сході, М., 1957; Чистяков Н., Розгром семеновщини, в кн.: Невідворотна відплата, М., 1973, с. 147—66.
