Семенова Катерина Семенівна [7(18) .11.1786—1(13) .3.1849, Петербург], російська актриса. Закінчила Петербурзький театральне училище. Займалася с І. А. Дмітрієвським, потім з А. А. Шаховським. Виступала на сцені петербурзького імператорського театру з 1803; у трупі — з 1805. Велика емоційність, щирість виконання С. з особливою силою виявилися в трагедіях В. А. Озерова (Антігона — «Едіп в Афінах», Моїна — «Фінгал», Ксенія — «Димитрій Донський», Поліксена — «Поліксена»). Заняття драматичним мистецтвом з літератором і поетом Н. І. Гнедічем (з 1807), що залучив її до естетичних принципів і світовідчування декабристської цивільної поезії, зробили вплив на творчі устремління С., допомогли їй стати видатною російською трагічною актрисою. С. створила сильні, пристрасні характери, головним джерелом трагічного в яких був етичний максималізм, нездійсненне жадання свободи. Самобутній художник, С. по-новому трактувала жіночі образи трагедій Расина (Герміона — «Андромаха», Клітемнестра — «Іфігенія в Авліде», Федра — «Федра»), Вольтера (Аменаїда — «Танкред», Меропа — «Меропа», Заїру — «Заїру»), Лонжепьера (Медея — «Медея»), піднімала до трагічного звучання багато ролей в романтичних драмах і мелодрамах. Як нову якість в акторському мистецтві критика відзначала в її грі, поряд з внутрішньою свободою відчуття, натхненністю, ясність загальної поетичної ідеї образу. У 1820—22 С. в театрі не виступала. У 1826, вийшовши заміж за князя І. А. Гагаріна, залишила професійну сцену. Талант С. високо цінував А. С. Пушкін.
Літ.: Пушкін А. С., Мої зауваження про російський театр, Полн. собр. соч.(вигадування), т. 7, М. — Л., 1949; Плетнев, Драматичне мистецтво пані Семенової, «Праці Вольного суспільства любителів російської словесності», 1822, ч. 18; Батьківщина Т., Російське театральне мистецтво на початку XIX століття, М., 1961; Данілов С. С., Російський драматичний театр XIX століття, т. 1, Л. — М., 1957.
