Семейко Микола Ілларіоновіч (25.3.1923, м. Слов'янськ, нині Донецької області, — 20.4.1945, Східна Пруссія), двічі Герою Радянського Союза (19.4. 1945 і 29.6.1945, посмертно), військовий льотчик-штурмовик, капітан (1945). Член КПРС з 1943. Закінчив Ворошиловградську військово-авіаційну школу пілотів (1942) і курси удосконалення начскладу (1942). У Велику Вітчизняну війну 1941—45 з березня 1943 — пілот 505-го штурмового авіаполку, потім командир ланки (1943—44), заступник командира ескадрильї (1944—45), командир ескадрильї (січень — березень 1945) і штурман 75-го гвардійського штурмового авіаполку на 4-м-коді Українському і 3-м-код Білоруському фронтах. Зробив 227 бойових вильотів. Загинув в бою. Нагороджений орденом Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, орденом Богдана Хмельницького 3-ій мірі, Александра Невського і Вітчизняної війни 1-ої міри.
