Секфю (Szekfű) Дьюла (23.5.1883, Секешфехервар, — 29.6.1955, Будапешт), угорський історик і політичний діяч. Професор Будапештського університету (з 1925). Випробував сильний вплив Л. Ранці, Ст Дільтея, Ф. Мейнеке. Засновник «духовно-історичної» школи в угорській буржуазній історіографії, що відкидала революційні традиції угорської історії і що проводила ідею консервативного розвитку у дусі «християнської спільності». До кінця 2-ої світової війни 1939—45 усвідомив серйозну небезпеку німецького фашизму для доль Угорщини. У 1944 встановив контакти з представниками Комуністичних і інших патріотичних партій Угорщини і включився в антифашистську боротьбу. У 1946—48 посол Угорщини в СРСР, в 1954—55 член Президії ВНР(Угорська Народна Республіка). Опублікована С. в 1947 робота «Після революції» відобразила прагнення автора критично переглянути з демократичних позицій колишні погляди.
Соч.: Magyar törtenet, köt. 1—8, Bdpst, 1928—34 (совм. із Ст Homan).
