Секко (італ. secco — сухий), а секко, аль секко (італ. а secco, al secco — по сухому), живопис по сухій штукатурці. Клейовий і темпера живопис по сухому — прадавня живописна техніка. Середньовічна фреска часто закінчувалася темперою по сухому. У західноєвропейському середньовічному живописі поряд з фрескою склалася техніка С. — фарбами на вапняній воді по зволоженій штукатурці. Ця техніка була особливо поширена в Європі в 17—18 вв.(століття) С. називають також казеїновий і силікатний живопис по штукатурці, що просохла.
Літ.: Киплік Д. І., Техніка живопису, М. — Л., 1950, с. 470—72.
