Святополк-Мірський Петро Данилович [1857—16(29) .5.1914], князь, російський державний діяч; генерал-лейтенант (1901), генерал-ад'ютант (1904). Закінчив Пажеський корпус (1875) і Академію Генштабу (1881). З 1895 пензенський, з 1897 екатерінославський губернатор. У 1900—02 товариш міністра внутрішніх справ і командувач корпусом жандармів; у 1902—04 віленський, ковенський і гродненський генерал-губернатор. З серпня 1904 міністр внутрішніх справ. З.-М. загравав з лібералами і дещо ослабив охоронну політику уряду (часткова амністія, ослабіння цензури, дозвіл земських з'їздів). У листопаді 1904 виступив з проектом реформ, що передубачали включення в Державну раду виборних представників від земств і міських дум. За ініціативою З.-М. був виданий царський указ 12 грудня 1904, що обіцяв ряд державних реформ, але при неодмінному збереженні самодержавства. Політика З.-М., т.з. «епоха довіри», не змогла запобігти Революції 1905—07. 18 січня 1905 він був звільнений у відставку.
