Святилище, місце здійснення релігійних обрядів; зазвичай вважалося місцеперебуванням божества. Прадавніми С. служили, мабуть, тайники в глибині печер, де збереглися від епохи палеоліту (особливо в Південній Франції і Північній Іспанії, в СРСР — Капова печера ) багаточисельні зображення тварин і сліди магічних обрядів. Подібні С. є і у деяких сучасних відсталих народів, наприклад тайники — сховища тотемічеських емблем у австралійських аборигенів. Штучно споруджувані С. — особливі споруди або обгороджені ділянки землі з різними спорудами — відомі майже у всіх древніх народів. Вони розвивалися місцями з чоловічих будинків (Меланезія), місцями з гробниць вождів (Полінезія, Африка), з особливих «хатин фетишів» (Африка); при них зазвичай полягали жерці, служителі. Відомі і домашні С. (окремі частини житла з культовими предметами і зображеннями) для родинних обрядів. У розвинених релігіях класового суспільства С. незрідка є значними архітектурними спорудами, званими храмами.
