Свердлін Лев Наумович [3(16) .11.1901, Астрахань, — 29.8.1969, Москва], російський радянський актор, народний артист СРСР (1954). Вчився в театральному технікумі ним. А. Ст Луначарського, потім в Державних театральних майстернях під керівництвом Ст Е. Мейерхольда. З 1926 в трупі Театру ним. Мейерхольда, у 1938—41 — Театру ним. Вахтангова, з 1943 — Московського театру ним. Маяковского. С. як актор спочатку користувався переважно засобами зовнішньою, деколи ексцентричного окреслення образу. Так він грав Акробата («Мандат» Ердмана), Човняра («Гарчи, Китай!» Третьякова) і ін. Надалі, розвиваючи точність і виразність зовнішнього малюнка ролі, С. досягав високого драматизму в психологічній характеристиці персонажів, незрідка піднімаючи їх до символічної узагальненості (Нунбах в «Вступі» Германа). Справжнє відчуття сучасності, проникнення в духовний світ героя визначили успіх артиста в створенні образів Степанова («Директор» Алешина), Павла Михайловича («Сонет Петрарки» Погодіна), Іллі Журбіна («Журбіни» Кочетова і Кара). Серед кращих ролей в класичному репертуарі: Щасливців, Тихон («Ліс», «Гроза» Островського), Полоній («Гамлет» Шекспіра). Грав Аздака в «Кавказькому крейдяному крузі» Брехта. Знімався в кіно. Кращі ролі: полковник Усижіма («Волочаєвськие дні», 1937), Сухе-Батор («Його звуть Сухе-Батор», 1942), Насреддін («Насреддін в Бухарі», 1943), Валько («Молода гвардія», 1948), Алітет («Алітет вирушає в гори»), Залкинд («Далеко від Москви»; обидва в 1950). Державна премія СРСР (1947, 1949, 1951). Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора і медаллю.
Соч.: Розмова з товаришем по мистецтву, М., 1960.
Літ.: Кисельгоф Я., Лев Свердлін, в збірці: Актори радянського кіно, Л., 1972.
