Санников Григорій Олександрович [30.8 (11.9) .1899, Яранськ, нині області Кировськой, — 16.1.1969, Москва], російський радянський поет. Член КПРС з 1917. Вчився в народному університеті Шанявського. Учасник Жовтневої революції 1917, Цивільною (1918—20) і Великою Вітчизняною (1941—45) воєн. Перша збірка віршів — «Лірика» (1921). С. — один з організаторів літературного об'єднання «Кузня» . Твори С. розповідають про сподівання і долі його покоління: поема «1917 рік» (1927), вірш «Прощання з гасовою лампою» (1928), «Одноліткам» (1957). Важливе місце в творчості С. зайняли теми подорожей, радянського і зарубіжного Сходу (збірки «На пам'ять океану», 1928; «Схід», 1935; роман у віршах «В гостях у єгиптян», 1933, і ін.). Останніми роками С. створив цикл віршів про космонавтику. Лірика С. гражданственна, оптимістична. Нагороджений орденом Червоної Зірки і медалями.
Соч.: Вибране. 1919—1956, М., 1957; Ізбр. лірика. [Вступ. ст. Ст Туркина], Р., 1968; Вірші і поеми. [Вступ. ст. Л. Озерова], М., 1972.
Літ.: Цибін Ст, Святкова молодість пісні, «Москва», 1974 № 9; Яковенко Ст, Поезія переконаності і боргу, «Жовтень», 1973 № 11.
