Санаїн, середньовічний монастир в с. Санаїн (нині в р. Алаверді Вірменської РСР). Один з головних середньовічних культурних центрів Північної Вірменії. При С. були скрипторій, де вироблялося листування книг, бібліотека і академія (чемаран). С. володів обширними земельними угіддями, чисельність братії в 10—13 вв.(століття) доходила до 300—500 чіл., серед яких були учені, діячі культури.
З різночасних споруд С. склався гармонійний архітектурний ансамбль. Основна група його споруд включає: церкви типа крестово-купольного залу Аствацацин (близько 934) і Аменапркич (957—962) — головна церква монастиря (зовні, на шпилі східного фасаду, — скульптурні зображення титарів; усередині, в апсиді, — залишки розпису); між церквами — склепінчаста галерея-школа (кінець 10 — почало 11 вв.(століття)); із З. примикають гавіти : 4-столпний (1185) з арочно-склепінчастим покриттям і 3-нефний (1211) із склепінчастими покриттями; ярусна дзвіниця (середина 13 ст), бібліотека (1063) з оригінальним 8-гранним куполом, кругла крестово-купольная каплиця Григорія (до 1061). На території монастиря, поблизу основної групи будівель є ряд інших споруд (усипальня князів Захарідов і князів Аргутінських-долгоруких, 1189; каплиця Саркиса, церква Карапета і ін.). У ущелині р. Дебет — одноарковий міст (кінець 12 ст).
