Самійленко Володимир Іванович (псевдонім — Іваненко, Полтавец, Сивенький і ін.) [22.1(3.2) .1864, с. Великі Сорочинці, нині Миргородський район Полтавської області, — 12.8.1925, с. Боярка під Києвом], український поет. Закінчив Київський університет (1890). Друкувався з 1886. Автор збірок «З віршів Владіміра Самійленко» (1890), «Україні» (1906, передмова І. Франко). Відомий як сатирик, що їдко висміював у віршованих памфлетах і фейлетонах псевдопатріотизм українських націоналістів, лібералів («Патріот Іван», «На печі»), діячів столипінської реакції («Новий лад», «дума-цяця» і ін.). Не зрозумівши значення Жовтневої революції 1917, С. емігрував в Галіцию, проте, розчарувавшись в буржуазно-націоналістичному оточенні, в 1924 повернувся на батьківщину. С. належать драматичні твори («Маруся Чураївна»), переведення з античних, західноєвропейських і російських авторів.
Соч.: Твори, т. 1—2, Киïв, 1958; Вібранi поєзiï. [Предісл. П. Купянського], Киϊв, 1963.
Літ.: Франко I., Володімір Самiйленко, Твори, т. 17, Киïв, 1955; Рільський М., Володімпр Самiйленко, Твори, т. 10, Киïв, 1962; Бабішкiн О., Володімір Самiйленко, Киïв, 1963; Iсторiя Укpaïньскоϊ лiтературі, т. 4, кн. 2, Киïв, 1969, с. 232—45.
