Саммер Іван Адамович [3(15) .9.1870, село Очеретяне, нині Кагарліцкого району Київської області, — 25.6.1921, Харків], учасник революційного руху в Росії. Член Комуністичної партії з 1897. Народився в селянській сім'ї. У 1891—95 вчився на юридичному факультеті Київського університету, брав участь в революційному русі. З 1896 вів роботу в соціал-демократичних організаціях Полтави, Києва, Петербургу. У 1898 арештований, потім висланий у Вологодську губернію. У 1904—05 член Казанського комітету РСДРП. Делегат 3-го з'їзду РСДРП (1905), вибраний кандидатом в члени ЦК. З серпня 1905 секретар Російського бюро ЦК РСДРП. Учасник Революції 1905—07 в Казані, Петербурзі, Москві. З грудня 1905 член Об'єднаного ЦК РСДРП. У листопаді 1906 представник ЦК РСДРП на Всеросійській конференції військових і бойових організацій РСДРП. На 5-м-коді з'їзді РСДРП обирався заочно кандидатом в члени ЦК. У 1907 арештований, в 1909 знов висланий у Вологодську губернію. Після Лютневої революції 1917 секретар Вологодської ради, член Ревкома. Зі встановленням Радянської влади у Вологді (грудень 1917) голова Совнархоза. У 1919 член колегії Наркомфіна, правління Центросоюза (Москва). У 1920—21 голова Українського союзу споживчих суспільств, уповноважений Наркомвнешторга на Україні, член Українського СНК(Рада Народних Комісарів) і ВУЦИК.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 471).
