Сальпінгоофоріт
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Сальпінгоофоріт

Сальпінгоофоріт (від греч.(грецький) sálpinx, родовий відмінок sálpingos — труба і новолат. oophoron — яєчник), запалення придатків матки (маткових труб і яєчників) тварин і людини. У людини виникає при проникненні в маткові труби, а потім і в яєчники стафілококів, стрептококів, кишкової палички, гонококів, мікобактерій туберкульозу і інших патогенних мікроорганізмів. Коки і кишкова паличка потрапляють з матки висхідним дорогою, а мікобактерій туберкульозу — з потоком крові з легенів і інших органів. Розвиток запального процесу приводить до порушення цілісності епітеліального покриву маткових труб, інфільтрації їх стінок; вони спаюються з яєчниками в єдину запальну освіту. Течія С. гостре, підгостре або хронічне з схильністю до рецидивам . При гострому процесі турбують болі в нижній частині живота загальне нездужання, температура підвищується до 38—38,5 °С, живіт напружений в нижніх відділах, хворобливий при пальпації. Ці явища стихають під час переходу захворювання в підгостру стадію. При хронічному С. виникають періодичні або постійні болі в нижній частині живота і попереку, безпліддя, порушення менструального циклу. При вагінальному дослідженні знаходять збільшені придатки матки. Діагноз грунтується на даних анамнезу (ускладнений перебіг абортів або пологів безладне статеве життя, туберкульоз легенів і ін.), особливостях клінічної картини захворювання і результатах інструментально-лабораторного дослідження. При підозрінні на гонорею проводять спеціальне обстеження, для виявлення туберкульозного С. застосовують гістеросальпінгографію, посіви менструальної крові, введення туберкуліну і інші методи.

  Лікування в гострій стадії С. проводиться в лікарні: спокій, лід на живіт, антибіотики, сульфаніламіди препарати хлористого кальцію, антигістамінні засоби. У підгострій стадії обережно переходять до фізіотерапевтичних процедур, які призначають і при хронічному С. (грязі, ультразвук, діатермія і ін.). Ранній початок лікування перешкоджає утворенню рубцевих змін в придатках матки і виникненню стійкого безпліддя. Гнійний С. вимагає оперативного лікування, туберкульозний С. — вживання протитуберкульозних засобів. Профілактика С. направлена на запобігання можливості занесення збудників інфекції під час пологів і абортів. Профілактика гонорейних і туберкульозних С. проводиться по загальних правилах боротьби з цими захворюваннями.

  Літ.: Багатотомне керівництво по акушерству і гінекології, т. 4, М., 1963.

  А. П. Кирющенков.