Сальвеміні (Salvemini) Гаетано (18.9.1873, Мольфетта, Варі, — 6.9.1957, Сорренто), італійський політичний діяч, історик, публіцист. У 1902—25 (послідовно) професор історії в університетах Мессіни, Пізи, флоренції. У 1893 прилучився до соціалістичного руху. Проте С. не розділяв установок керівництва реформіста соціалістичної партії по низці запитань, особливо по «Південному питанню» . На відміну від реформістів, що фактично ігнорували інтереси південного селянства, С. закликав до радикального вирішення південної проблеми. У 1911 вийшов з соціалістичної партії. З початку 20 ст — один з лідерів демократичного крила мерідіоналістов (від італ.(італійський) meridionale — південний), що боролися за ліквідацію економічної відсталості Півдня країни і його відродження. У 1919—21 депутат парламенту. Виступав рішучим противником фашизму, за що був арештований і судимий. У 1925 емігрував до Франції, де став одним з керівників антифашистського руху «Джустіция е ліберта» . У 1934—48 жив в США, викладав в Гарвардському університеті. У 1949 повернувся на батьківщину, очолив кафедру історії у флорентійському університеті.
Соч.: Magnati е popolani in Firenze dal 1280 al 1295 [Torino] 1960; La rivoluzione francese, Mil., 1905; La questione dell''adriatico, 2 ed., Roma, 1919 (совм. з Maranelli С.); Iİ partito popolare e la questione romana, Firenze, 1922; The fascist dictatorship in Italy, N. Y., 1967; La Terreur fasciste, 4 ed., P., 1930; Under the axe of fascism, L., 1936; Prelude to world war II, L., 1953; Scritti sulla questione meridionale, 2 ed., Torino, 1958; Memorie di un fuoruscito, Mil., [I960].
