Салаїрськая складчастість, епоха складчастості і загальної активізації тектонічних рухів і магматізма в середині і кінці кембрійського періоду. Виділена радянським геологом М. А. Усовим (1936) за спостереженнями К. В. Радугина в межах Салаїрського кряжа в Сибіру. Широко виявилася в Алтає-Саянськой гірської області, Північній Монголії і Західній Забайкаллі, де привела до завершення геосинклінальних занурень. Німецький геолог Х. Штілле встановив в Європі еквівалентну С. с. сардськую (сардінську) фазу складчастості, відому на Піренейському півострові, Арморіканськом масиві З.-З.(північний захід) Франції і ін. Поза Євразією С. с. була найбільш інтенсивною в Антарктиді («росськая» складчастість Трансантарктічеських гір) і на Ю.-З.(південний захід) Австралії. Тектоно-магматічна активізація того ж часу виявилася в межах Лівійсько-нігерійського і Аравійсько-мозамбікського поясів Афрікано-аравійської платформи, на З. Южно-Амеріканськой і Ю. Індостанськой платформ (включаючи острови Шрі-Ланка і Мадагаскар).
