Сазонов Микола Іванович [17(29) .6.1815, Рязань, — 5(17) .11.1862, Женева], російський публіцист, громадський діяч. З дворян. Закінчив фізико-математичний факультет Московського університету (1834), був членом кружка А. І. Герцена . З кінця 30-х рр. жив в Парижі, де зближувався з революційними емігрантами з інших країн. Брав участь в Революції 1848, входив в редакції демократичних газет «Трібюн де пепль» А. Міцкевича, «Вуа дю пепль» Ж. Прудона і ін. У 1850 відмовився повернутися на вимогу царського уряду і був оголошений вигнаним з Росії назавжди. У роки Кримської війни в 1854 анонімно видав в Парижі французькою мовою політичний памфлет «Правда про імператора Миколу» і в Вольній російській друкарні в Лондоні брошуру «Рідний голос на чужині» звернену до російським військовополоненим у Франції, в якій висував вимоги скидання самодержавства, відміни кріпака права, надання незалежності Польщі. У статті «Місце Росії на усесвітній виставці» («Полярна зірка», книга 2, 1856) С. намагався філософськи осмислити історичні долі Росії. С. визнавав закономірність зміни капіталізму соціалізмом в західноєвропейських країнах, але для Росії вважав за можливе безпосередній перехід до соціалізму через некапіталістична дорога розвитку. Переписувався з До. Марксом, випробував його вплив, але залишився утопічним соціалістом. З середини 50-х рр. співробітничав під псевдонімами в петербурзьких і московських періодичних виданнях. У 1858 отримав дозвіл повернутися до Росії, але не скористався ім.
Соч.: З літературного спадку Н. І. Сазонова, в кн.: Літературний спадок, т. 41—42, М., 1941; [Листи Н. І. Сазонова до Карла Маркса], у кн.: До. Маркс, Ф. Енгельс і революційна Росія, М., 1967, с. 146—55.
Літ.: Герцен А. І., т. 10, М., 1956, с. 315—33; Sliwowska W., W kręgu poprzedników Hercena, Wrocław, 1971, с. 202—56.
