Садовозахисні насадження, лісові захисні смуги довкола плодового саду (або його кварталів) і ветроломниє лінії усередині нього. С. н. ослабляють висушуючу дію вітрів, перешкоджають здуванню снігу, створюють кращі умови для зростання і плодоносіння дерев, захищають плоди від осипання при сильних вітрах в період дозрівання. С. н. бувають двох типів: що продуваються (ажурні) і не продуваються (щільні). Ажурні лісові смуги сприяють більш рівномірному руху вітру і, отже, кращому накопиченню і розподілу снігу в саду. Смуги, що не продуваються, затримують холодне повітря, яке особливо шкідливе під час весняних заморозків в період цвітіння плодових дерев. У садах з природним захистом С. н. зазвичай закладають з 2—3 лав рослин, на відкритих ділянках 3—5, в районах з сильними вітрами 6—8 рядів. У С. н. дерева висаджують на відстані 2—2,5 м-код між рядами, 1—1,5 м-кодом в ряду, чагарники — 0,5—0,75 м. Ветроломниє лінії в саду розміщують впоперек направлення пануючих вітрів з 1—2 рядів тополь або ін. високих швидкорослих порід. Плодові дерева повинні розташовуватися не ближче за 12—15 м-код від захисних смуг. С. н. закладають за 2—3 роки до посадки плодових рослин. У північних районах плодівництва СРСР в С. н. вводять ялину, посплю, ялицю, модрину, березу, липу, тополю, вербу глід і др.; у Центральному районі Європейської частини — посплю, ялицю, березу, в'язнув, тополю, клен, акацію, жимолость і др.; у південних районах — тополю, ясен, кінський каштан, ільм, явір, гледічию, лоха і ін.
Літ.: Плодівництво, під ред. Ст А. Колесникова, 2 видавництва, М., 1966.
