Савченко Ігор Андрійович [28.9 (11.10) .1906, Вінниця, — 14.12.1950, Москва], радянський кінорежисер, заслуженого на діяча мистецтв РРФСР (1944). Член КПРС з 1944. У юності був актором театрів робочої молоді (ТРАМ), потім режисером Бакинського, Московського ТРАМов. У 1933 зіграв роль лідера есерів у фільмі «Двадцять шість комісарів». У 1932 поставив агитфільм «Люди без рук», в 1934 — одну з перших музичних кінокомедій «Гармонія» по поемі А. А. Жарова (С. грав куркульського сина Тужливого). Історико-революційна тема представлена в творчості режисера дитячим фільмом «Дума про козака Голоту» (1937) і картиною «Вершники» (1939) про Громадянську війну 1918—20 на Україні. Видатним вкладом в радянське кіномистецтво з'явилася народно-героїчна кінодрама «Богдан Хмельницький» (1941); кінополотно розкривало ідею дружби російського і українського народів. Галерея яскравих характерів несла на собі відбиток фольклорної поетики образна тканина картини містила легендарний початок. Події Великої Вітчизняної війни 1941—45 відбиті в картинах: «Партизани в степах України» (1943), «Іван Никулін — російський матрос» (1945), «Третій удар» («Південний вузол», 1948). У 1947 поставив музичну комедію «Старовинний водевіль». У останньому фільмі режисера — «Тарас Шевченко» (1951), закінченому його учнями, в образі героя — великого поета відбилися головні мотиви творчості С. — непохитну мужність українську народу, його боротьба за соціальне звільнення. Викладав у ВГИК(Всесоюзний державний інститут кінематографії) е. Державна премія СРСР (1942, 1949, 1952 — посмертно). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: [Як я став режисером], у збірці: Як я став режисером, [М.], 1946.
Літ.: Зак М., Парфенов Л., Ясний для Якубовича О., Ігор Савченко, М., 1959. М.
