Сабо (Szabó) Ліг (5.4.1893, Біхаругра, — 31.10.1970, Будапешт), угорський письменник. Діяч Угорської радянської республіки 1919, після її падіння піддавався репресіям. Був діячем Партії незалежності і 1848 років і національно-селянській партії (у 1939—44 її голова), пов'язаній з підпільним комуністичним рухом. З 1945 депутат парламенту. У першому романі С. «Люди» (1930) помітно вплив Же. Моріца. У романах «Попи, воскресіння» (1933), «Озимина» (1940), «Весілля, хрестини, люлька» (1942—43) змальована селянське життя. Автор романа «Нова земля» (1953, російське переведення 1955) і повести «Там за Тісой, за Дунаєм» (1960) про соціалістичне перетворення села, автобіографічного чотиритомного романа «Неспокійне життя» (1954—58), прозаїчних збірок «Такий весь світ» (1958), «Під синім піднебінням» (1963). Премія ім. Йожефа (1950) і премії ім. Л. Кошута (1951, 1954).
Соч.: Isten malmai, Bdpst, 1949; Munkák és napok, Bdpst, 1955; Szépülő szegénység, Bdpst, 1969.
Літ.: Moricz Zs., Új nagy irót küldött а falu, «Nyugat», 1931, febr. I.; Czine M., Szabó Pál, Bdpst, 1971.
