Ріфтін Олександр Павлович [12(25) .11.1900, Харків, — 2.2.1945, Ленінград], радянський мовознавець, фахівець в області ассіріології і загального мовознавства. Закінчив Ленінградський університет (1925). Там же ввів викладання шумерського, аккадського, хеттського мов, створивши в БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова) кафедру семіто-хамітськой філології (1933). Один з організаторів нового Східного факультету в БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова) (1945). Опублікував вавілонські ділові і юридичні пам'ятники з вітчизняних зборів. Досліджував проблеми історичної типології, історію форм заперечення в аккадськом мові в світлі загальної теорії граматичного заперечення. Обгрунтовував історичний характер граматичних категорій, пов'язуючи їх з певним рівнем розвитку мислення. Досліджував економіку і право древньої Вавілонії. Заснував серію брошур «Буд мов» (ст 1—11, 1935—39).
Соч.: Старовавілонськие юридичні і адміністративні документи в зборах СРСР, М. — Л., 1937.
Літ . : Крачковський І. Ю., Пам'яті учня, «Вчені записки БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова). Серія філологічних наук», 1946, ст 10: Жірмунський Ст М., А. П. Ріфтін (1900—1945), там же.
