Руссо (Russo) Вінченцио (16.6.1770, Пальма-кампанія, — 19.11.1799, Неаполь), італійський мислитель і революціонер, представник радикального крила неаполітанських просвітителів кінця 18 ст, юрист. Демократічеськи-егалітарноє учення Р. змальовує ідеальний суспільний устрій у вигляді республіки, де кожен громадянин володіє ділянкою землі, яку обробляє власною працею, де державні посади не оплачуються. У республіці Р. немає церкви. Дорога до знищення майнової нерівності Р. бачила у відміні права спадкоємства. Соціальна утопія Р. носила примітивний характер: він виступав проти розвитку промисловості, торгівлі, мистецтв. Активно брав участь в патріотичному русі в Неаполітанському королівстві, в діяльності революційних клубів. У 1797 Р., засуджений до тюремного висновку, біг з Неаполя. Повернувся після скидання Бурбонів (1799). Був одним з видних діячів Партенопейськой республіки (член законодавчої комісії). Після падіння республіки страчений.
Соч.: Pensieri politici, Roma, 1798.
Літ.: De Ruggiero G., II pensiero politico meridionale..., Bari, 1922.
