Рунеберг (Runeberg) Йохан Людвіг (5.2.1804, Пієтарсарі, — 6.5.1877, Порво), фінсько-шведський поет. Писав шведською мовою, але більшість його творів ще за життя автора перекладені фінською мовою. Народився в сім'ї морського капітана. Магістр філософії. У 1832—37 редактор літературного журналу «Моргонблад» («Morgonblad»). Засновник так званої рунеберговськой школи, він зробив значний вплив на фінську поезію. Його перша збірка — «Вірші» (1830). У поемі «Мисливці за лосями» (1832) Р. вперше в шведомовній літературі змалював селянський побут. У 1833 Р. опублікував другу збірку «Вірші», а в 1843 третя збірка під тим же назва, повний релігійної містики. Героїня романтичної поеми «Надія» (1841, русявий.(російський) пер.(переведення) 1841) — російська кріпосна дівчина, що стала княгинею. У багатьох віршах Р. ідеалізував патріархальний селянський устрій. Автор віршів про російсько-шведську війну 1808—09 «Оповіді прапорщика Столя» (т. 1—2, 1848—1860). Вірш «Наш край» стало державним гімном Фінляндії. Останнє вигадування Р. — трагедія на античний сюжет «Саламськие королі» (1863). На російську мову деякі вигадування Р. переведені А. А. Блоком, В. Я. Брюсовим і ін.
Літ. : Грот Я. До., Знайомство з Рунебергом, в його кн.: Праці, т. 1, СП(Збори постанов) Би, 1898; Карху Е. Р., Фінляндська література і Росія. 1800—1850, Талін, 1962: Viljanen L., Runeberg ja hänen runoutensa, nide 1—2, Porvoo — Hels., 1944—48; Maailman kirjat ja kirjailijat, Hels., 1957; Mårtenson G., Friaren från landet och andra essäer, [Hels., 1967].
