Румунський національний театр імені Й. Л. Караджале (Teatrul Naţional J. L. Caragiale), що веде драматичний театр Румунії. Заснований в 1852 в Бухаресті (спочатку називався Великий театр, в 1877 перейменований в Національний театр). Прогресивні діячі румунської літератури і театру, учасники Революції 1848 — Ст Александрі, До. Караджале, До. Арістія, М. Мілло і ін. прагнули перетворити театр на трибуну передових ідей. У 1877—81 театром керував Й. Гики, який ввів в репертуар національну драматургію («Деспот Воде» і «Синзяна і Пепля» Александрі, «Бурхлива ніч» Й. Л. Караджале). В період керівництва театром Й. Л. Караджале (1888—89) ставилися твори зарубіжної класичної драматургії, велика увага приділялася режисерській роботі, вихованню молодих артистів. Реформатором театру виступив А. Давіла (1905—08 і 1912—1914), що слідував художнім принципам А. Антуана і К. С. Станіславського. У кінці 19 — початку 20 вв.(століття) у трупі виступали актори А. Романеську, Р. Манолеську, Ш. Юліан, До. Ноттара, А. Деметріаде, що принесли театру популярність; працював режисер П. Густі, який поставив «Ревізор» Гоголя (1909), «Втрачений лист» Й. Л. Караджале (1914), «На дні» Горького (1915) і ін. У 20—30-і рр. 20 ст, коли в театральному мистецтві панував дух комерції і формального експериментатора, передові театральні діячі Ст Ефтіміу, До. Петреську, М. Себастьян відстоювали принципи реалізму і ідейності.
Після звільнення країни від фашизму і проголошення в 1947 Р. республікою театр перестав бути комерційною антрепризою. На сцену прийшов новий герой — будівельник соціалістичної Румунії. Серед кращих спектаклів: «Втрачений лист» (1948); «Шахтарі» Давідоглу (1949), що «Збісився ягня» Баранги (1954), «Оптимістична трагедія» Вишнєвського (1959), «Король Лір» Шекспіра (1968), «Пані Киріца» Александрі-Мушатеську (1969), «Захід сонця» Делавранчи (1973). З 1973 театр працює в новій будівлі. З 1969 директор і художній керівник Р. Беліган; головний режисер С. Александреську. Серед акторів: Дж. Калборяну, А. Бузеську, І. Рекицяну, С. Попович, Ф. Пьерсик, А. Джугару, М. Ангелеську, Е. Годяну, Е. Попович, М. Русу, І. Фінтештяну, Р. Гозоріч, Р. Мотой, Ст Січу. Театр гастролював в СРСР (1958 і 1971), Франції, Італії, Польщі, Угорщині, Чехословакії, Болгарії і інших країнах.
Літ.: Aiterescu S., Tornea F., Teatrul National «J. L. Caragiale», Buc., 1955.
