Рудніцкий (Rudnicki) Адольф (р. 19.2.1912, Варшава), польський письменник. Закінчив Торгівельну школу в Кракові (1931). Учасник Польській кампанії 1939 . У 1940—41 знаходився в Львові, співробітничав в журналі «Нове віднокренги». У 1942 повернувся до Варшави, брав участь в Варшавському повстанні 1944 . Друкується з 1932. Вже в довоєнних творах («Солдати», 1933, русявий.(російський) пер.(переведення) 1936; «Нелюб», 1936; «Досліди», 1939) виявилися характерні межі прози Р. — увага до психології героїв, подача матеріалу у формі безпосереднього запису подій очевидцем-автором і його ліричний коментар до них. Після звільнення Польщі опублікував збірки розповідей «Шекспір» (1948), «Втеча з Ясної Галявини» (1949), «Живе і мертве море» (1952). У циклах есе, спогадів фейлетонів, розповідей під загальним назва «Блакитні сторіночки» — «Сліпе дзеркало цих років» (1956), «Жених Беати» (1961), «Любовний пил» (1964), «Груповий портрет» (1967) і ін. — Р. роздумує про історію, мистецтво, любов, закликає інтелігенцію до підвищення відчуття відповідальності за свою творчість. Державна премія ПНР(Польська Народна Республіка) (1955, 1966).
Соч.: Młode cierpienia, 2 wyd., Warsz., 1954; 50 opowiadań, Warsz., 1966; Niekochana i inne opowiadania, Warsz., 1969, Teksty małe i mniejsze, Warsz., 1971: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Чиста течія. [Предісл. А. Марьямова], М., 1963.
Літ.: Ермонський А., У самому центрі епохи, «Іноземна література», 1964 № 7; Maciog Wł., Adolf Rudnicki, в кн.: Literatura Polski Ludowej 1944—1964, Warsz., 1973.
