Рудніцкий (Rudnicki) Люциан (2.1.1882, Сулеюв, — 8.6.1968, Варшава), польський письменник. З 1898 член Польської соціалістичної партії; з 1907 член Соціал-демократії Королівства Польського і Литви. За революційну діяльність піддавався арештам. У 1916—18 був поміщений в німецький концтабір. Член комуністичної партії Польщі з 1918. У роки гітлерівської окупації Польщі, вступивши в Польську робочу партію, вів підпільну роботу, співробітничав в нелегальних виданнях. Автор автобіографічної повісті «Відродження» (1920), збірки розповідей «Демократична республіка» (1921). Широку популярність здобув автобіографічний твір Р. «Старе і нове» (т. 1—3, 1948—60), в якому відбилася історія формування революційної свідомості польського робітника. Державна премія ПНР(Польська Народна Республіка) (1948, 1966).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): По новій дорозі, М. — П., 1923; Старе і нове. [Послесл. Т. Древновського], М., 1958.
Літ.: Wyка До., Pisarz ludowego optymizmu, в його кн.: Szkice literackie i artystyczne, Kr., 1956; Stawar A., O L. Rudnickim, в його кн.: Szkice literackie, Warsz., 1957; Preger J., O L. Rudnickim, в кн.: Z problemow literatury polskiej XX wieku, t. 3, Warsz., 1965.
