Ругоєв Яакко Васильович (р. 15.4.1918, село Суоярві, нині Карельською АССР), карельський радянський письменник. Член КПРС з 1943. Закінчив вчительський інститут Петрозаводська (1939). Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Друкується з 1934. Автор декількох збірок віршів, збірок розповідей «Помста» (1943), «На можжевельовой землі» (1964), «Великий Симон» (1975), романа «Очеретяний берег» (1974), повести «Пекка і Анья» (1975), п'єси «Вогні Марікоськи» (1948). Твори Р., присвячені минулому і сучасному життю Карелії, правдиві і оптимістичні. Переклав фінською мовою «Слово про полк Ігореве» (1953). Голова правління СП(Збори постанов) Карельською АССР в 1953—57, 1967—71; з 1970 секретар правління СП(Збори постанов) РРФСР. Нагороджений 4 орденами, а також медалями.
Соч.: Viritän tulen, Petroskoi, 1968; Omalla kynnöksellä, Petroskoi, 1972; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Льодохід. Важкі роки. Оповідь про карелів. Дилогія у віршах, М., 1965: Ходіння за надією, М., 1971; Під зірками Карелії, М., 1973.
Літ.: Горлівський А., Зліт. Про творчість Я. Ругоєва, «Літературна Росія», 1973, 3 серпня; Письменники Карелії. Довідник, Петрозаводськ, 1971.
