російсько-шведські союзні договори. Договір 1791, підписаний 8(19) жовтня в Стокгольмі від імені Росії графом О. Штакельбергом, від імені Швеції — Вахтмейстером, Таубе, Армфельдом, Франком і Гаконсеном. З'явився першою спробою створити коаліцію європейських держав проти революційної Франції. Згідно з угодою Росія і Швеція підтверджували умови Верельського мирного договору 1790 і гарантували володіння один одного, Швеція гарантувала російські завоювання в незавершеній ще війні з Туреччиною (ст. 1—2). В разі нападу на одну із сторін договірні сторони зобов'язалися сприяти один одному і при необхідності військову допомогу (ст. 3—4). Передбачалися демаркація кордонів і висновок протягом року торгової угоди. Договір залишився нездійсненим. Договір 1812, підписаний 24 березня (5 квітня) в Петербурзі і Або з боку Росії Н. П. Румянцевим, з боку Швеції До. Льовенгельмом. Виходячи із спільності цілей по забезпеченню безпеки своїх володінь, сторони умовилися створити об'єднаний корпус для висадки в Шведській Померанії, захопленою Францією. Росія зобов'язалася сприяти Швеції в приєднанні до неї Норвегії або шляхом переговорів з Данією, або за допомогою надання військової допомоги до початку спільно дій в Германії. Передбачалося запрошення Великобританії приєднатися до договору як повноправний учасник.
