російсько-англійські угоди. Угода 1873 Про «буферний» пояс в Середній Азії поміщено в результаті переговорів між російським і англійським урядами, що відбулися в жовтні 1872 — січні 1873. Розмежовувало сфери впливу Росії і Великобританії в Середній Азії і встановлювало північні кордони афганського емірату. Угода 1885 Про розмежування афганських володінь підписано в Лондоні 29 серпня (10 вересня). Врегулювало російсько-афганський конфлікт 1885, викликаний приєднанням до Росії Туркменії і безпосередньо пов'язаний із зіткненням російських і афганських військ при Ташкепрі (на північ від Кушки). Угода визначила (в основному відповідно до вимоги Росії) межу афганського кордону, а також склад англо-російської розмежувальної комісії для уточнення і проведення цього кордону. Угода 1907 підписано в Петербурзі 18(31) серпня міністром закордонних справ А. П. Ізвольським і британським послом А. Николсоном. В кінці 19 — початку 20 вв.(століття) у керівних англійських кругах посилилося прагнення до зближення з Росією. Включення Росії до складу Антанти стало однією з найважливіших цілей англійської дипломатії. У свою чергу, ослабіння царизму в ході російсько-японської війни і Революції 1905—07 спонукало його бути поступливішим відносно англійського імперіалізму на Ближньому і Середньому Сході. Сторони прийшли до угоди по трьох питаннях: про Тибет, Афганістан і Іран. Була визнана територіальна недоторканість Тибету. Російський уряд зажадав евакуації англійських військ, введених по Лхасському договору 1904, з долини Чумбі і права відправки до Лхасу (центр Тибету) паломників-бурять (росіян підданих). Англійська сторона погодилася з цим. За договором Іран був поділений на три зони: російську (південним кордоном була лінія Касре — Ширін — Ісфахан — Ієзд — Зульфегар); англійську (на південний схід від лінії Бендер-Аббас — Керман — Бірдженд — Гезік) і нейтральну (між англійською і російською). Сторони взаємно зобов'язалися не домагатися концесій в чужій сфері впливу і не втручатися в економічні і політичні заходи, які зробить інша сторона. В разі невиконання Іраном своїх зобов'язань по заборгованості перед Росією і Великобританією кожна з держав отримувала право фінансового контролю над доходами Іранського уряду в межах своєї зони впливу. Нейтральна зона залишалася відкритим полем конкуренції для росіян і англійських капіталістів. Росія визнала Афганістан лежачим поза сферою своїх інтересів. Великобританія дала зобов'язання утримуватися від анексії в Афганістані. Угода була важливим етапом в створенні імперіалістичного блоку, що протистояв Потрійному союзу 1882, який очолювала Німеччина. Воно було направлене і проти національно-визвольного руху в країнах Сходу. У «Зошитах по імперіалізму» В. І. Ленін характеризував сенс Р.-а. с. 1907: «... Ділять Персію, Афганістан, Тибет (готуються до війни з Німеччиною)» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 28, с. 669).
Публ.: Сб. договорів Росії з іншими державами. 1856—1917 М., 1952, с. 386— 394.
