Ростан (Rostand) Едмон (1.4.1868, Марсель, — 2.12.1918, Париж), французький поет і драматург. Член Французької академії (1901). Здобув юридичну освіту. У комедії «Романтики» (пост. і видавництво 1894) затверджує красу природних людських відчуттів. Прославлянню високого рицарського кохання присвячена написана по мотивах середньовічної легенди драма «Принцеса Греза» (пост. і видавництво 1895). Звернення Р. до прогресивної національної традиції відкрило дорогу створенню кращої його п'єси — «Сирано де Бержерак» (пост. 1897, видавництво 1898). Драматург наділив свого героя — поета Сирано де Бержерака сильними відчуттями, виражаючи їх в підведеній романтичній формі; тема високого кохання до жінки зливається з темою любові до батьківщини. Дія п'єси сконцентрована на боротьбі Сирано з навколишнім його світом підлоти і вульгарності. Романтична антитеза контраст — основний художній прийом Р. Стіх легкий, витончений, дотепний. П'єса «Сирано де Бержерак», переведена на багато мов, принесла Р. світову славу. У Росії вперше поставлена в 1898 в Петербурзі в переведенні Т. Л. Щепкиной-Куперпік і з тих пір не сходить з сцени. Р. написав також бонапартистську драму «Орля» (пост. і видавництво 1900). У п'єсі «Шантеклер» (пост. і видавництво 1910) оспівав захопленого ідеаліста. Останнім п'єсам Р. властиві манірність, словесна еквілібристика.
Соч . : Œuvres complètes illustrées, v. 1—6, P., 1910—25; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1914; Сирано де Бержерак, М. — Л., 1938; П'єси, М., 1958.
Літ.: Історія французької літератури, т. 3, М., 1959; Гіркий М., «Сирано де Бержерак». Героїчна комедія Е. Ростана, Собр. соч.(вигадування), т. 23, М. 1953; Луначарський А. Ст, Сирано перший і Сирано другий, Собр. соч.(вигадування), т. 6, М., 1965; Щепкина-Куперник Т. Л., Театр в моєму житті, М. — Л., 1948; Lautier A., Keller F., Е. Rostand, son œuvre, P., 1924; Ripert E., Е. Rostand [P., 1968]; Dabadie M., Lettre à ma nièce sur E. Rostand[Toulouse, 1970].
