Романіцкий Борис Васильович [р. 18(30) .3.1891, с. Чернобай, нині Черкаської області], український радянський актор і режисер, народний артист СРСР (1944). Член КПРС з 1940. У 1913 почав виступати в трупі П. До. Саксаганського, будучи студентом Київської музично-драматичної школи ім. Н. В. Лисенко (закінчив в 1915). Учень М. К. Заньковецкой і Саксаганського, що зробили великий вплив на його мистецтво. У 1922 — один із засновників і художній керівник (до 1948), актор і режисер Українського театру ім. М. К. Заньковецкой (м. Львів). Гостротою характеристики, різноманітністю фарб відрізняється інтерпретація Р. ролей в п'єсах української класики і творів радянської драматургії: Чалий («Савва Чалий» Карпенко-Карого), Мікола Задорожний («Вкрадене щастя» Франка), Храпов («Васса Железнова» Горького), Гайдай («Загибель ескадри» Корнейчука), Раєвіч («Шторм» Білоцерківського для Білля) і ін. Серед кращих ролей в п'єсах російської і зарубіжної класики: Войніцкий («Дядько Ваня» Чехова), Карл («Розбійники» Шиллера), Отелло («Отелло» Шекспіра, вперше на українській сцені). Поставив спектаклі: «Загибель ескадри» (1933); «На велику землю» Хижняка (1949; Державна премія СРСР, 1950). Автор книги «Український театр у минулому і сьогоденні» (1950). Державна премія УРСР ім. Т. Шевченко (1974). Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
Літ. : Кордіані Б. Ф., Б. В. Романіцкий — народний артист СРСР, До., 1960.
