Романів Борис Олександрович [29.1(10.2) .1889, Петербург, — 18.7.1957, Ленінград], радянський історик, доктор історичних наук (1941), професор (1947). Закінчив Петербурзький університет (1912). У 1918—29 працював в Центрархиве; з середини 30-х рр. — в інститутах АН(Академія наук) СРСР, в 1944—57 — в Ленінградському відділенні інституту історії АН(Академія наук). Одночасно вів педагогічну роботу в БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова) (1919—27 і 1944—51). Основні праці по староруській історії, джерелознавству, історії російського імперіалізму: проблеми далекосхідної політики в кінці 19 — початку 20 вв.(століття), дипломатична історія російсько-японської війни, фінансові стосунки з країнами Заходу і так далі
Соч.: Люди і вдачі древньої Русі (Історико-побутові нариси XI—XIII вв.(століття)), 2 видавництва, М. — Л., 1966; Коментарі до «Російської Правди», в кн.: Правда Російська, т. 2, М. — Л., 1947; Нариси дипломатичної історії російсько-японської війни, 1895—1907, 2 видавництва, М. — Л., 1955.
Літ. : Валк С. Н., Би. А. Романів, в сб.: Історичні записки, т. 62, М., 1958 (приведений список праць Р.).
