Романів Пантелеймон Сергійович [24.7(5.8) .1884, с. Петровськоє, нині Одоєвського району Тульської області, — 8.4.1938, Москва], російський радянський письменник. З дворян. Писав ліріко-психологічні і сатиричні розповіді (збірка «Розповіді», 1925), викриваючи спекуляцію, бюрократизм, обивательщину, боязкість, а також твори, присвячені питанням сучасного побуту і моралі (розповідь «Без черемхи», 1926, що викликав різку критику у пресі; роман «Нова скрижаль», 1928; повість «Товариш Кисляков», 1930). У автобіографічній повісті «Дитинство» (1926) і романі-епопеї «Русь» (ч. 1—5, 1922—36) малює садибну Росію перед 1-ою світовою війною 1914—18, потім війну аж до Лютневої революції 1917. Прозі Р. властиві ліризм і гумор, майстерність діалогу, ясна, реалістична мова. До її недоліків відносяться не завжди чітка авторська позиція, деяка поверхневість спостережень і виводів.
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—12, М., 1929—30.
Літ .: Пантелеймон Романов. Критична серія. (Никітінськие суботники), М., 1928; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 7, ч. 2, М., 1972.
