Романовський Володимир Захаровіч [18(30) .6.1896, с. Вешаловка, нині Липецького району Липецької області, — 5.9.1967, Москва], радянський воєначальник, генерал-полковник (1945). Член КПРС з 1920. З селян. Учасник 1-ої світової війни 1914—18. У Червоній Армії з 1918. Брав участь в Громадянській війні 1918—20 — комісар бронепоїзда. Закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1935) і Вищих академічних курсів при Військовій академії Генштабу (1948). Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 — командувач Архангельським військовим округом (1941—42); заступник командувача і командувач 1-ою Ударною (квітень — листопад 1942), 2-ою Ударною (грудень 1942 — грудень 1943) арміями; заступник командувача військами 4-го Українського фронту (січень — лютий 1944); командувач військами 67-ої (березень 1944 — лютий 1945) і 19-ої (березень — червень 1945) армій на Північно-західному, Волховськом, Ленінградському, 3-м-код Прибалтійському і 2-м-код Білоруському фронтах. У 1945—51 командував рядом військових округів, потім був начальником Вищих академічних курсів (1952—57) і начальником факультету (1957—59) Військової академії ім. М. Ст Фрунзе. З жовтня 1959 у відставці по хворобі. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 3-го скликань. Нагороджений орденом Леніна, 6 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій і 2-ій мірі, 2 орденами Кутузова 1-ої міри і медалями, а також 2 іноземними орденами.
