Розриви тектонічні, розломи, тріщини в земній корі, що утворилися при тектонічних рухах і деформаціях гірських порід. Масиви роз'єднаних при цьому гірських порід утворюють крила Р. т.; при похилому розриві розрізняють лежаче крило, що підстилає розривши, і висяче крило, що покриває розривши. Спостерігаються розриви без істотного відносного зсуву крил — тектонічні тріщини, і із значним зсувом — розривні зсуви; серед останніх виділяють: зрушення, що утворюється унаслідок горизонтального зсуву крил по вертикальній або похилій тріщині; раздвіг — результат розсовування крил в сторони; скидання, розривши, в якого висяче крило зміщене вниз; підкидання і надвіг, утворені зсувом висячого крила вгору (відмінність між підкиданням і надвігом — у величині кута нахилу Р. т.); до цього ж типа зсувів відносяться покриви тектонічні, що виникають завдяки насуненню висячого крила з великою амплітудою, по дуже пологій, горизонтальній або хвилястій тріщині. Широко розвинені комбіновані зсуви (сбросо-зрушення і т.п.). Розмір Р. т. і амплітуда зсувів по ним різні. Тектонічні тріщини без зсуви в більшості випадків не виходять за межі декількох м. Розриви із зсувом можуть варіювати від невеликих тріщин в декілька дм довжиною до глибинних розломів, що розтинають всю земну кору і частину верхньої мантії Землі. Амплітуда скидань досягає декілька км. , зрушень і тектонічних покривів — десятків (а на думку ряду дослідників, і декількох сотень) км. Різний характер напруги викликає утворення різних типів Р. т.: в зонах стискування земної кори формуються взброси, надвіги і покриви, які зазвичай поєднуються із складками гірських порід; у зонах розтягування земної кори утворюються скидання і раздвіги. Зони прояву великого числа скидань називаються ріфтамі .
Зсуви по Р. т. можуть бути короткочасними або продовжуватися в перебіг довгого геологічного часу; у останньому випадку вони відбуваються у вигляді окремих поштовхів, що супроводжуються землетрусами . Незрідка порожнини Р. т. служать дорогами для висхідних гидротермальних розчинів, що дають почало жильним породам .
Літ.: Белоусов Ст Ст Структурна геологія, 2 ізд, М., 1971.
