Розмарин (Rosmarinus), рід рослин сімейства губоцвітих. Вічнозелені чагарники з прямими висхідними, рідше розпростертими вітками. Листя майже сидяче, шкірясте, лінійне, із загорнутими краями, знизу беловоїлочниє. Квітки з голубуватим (рідко рожевим або білим) двугубим віночком довжина 10—12 мм, зібрані в гроновидні пазухи суцвіття. У роді 1—3 близьких вигляду, зростаючих в Середземномор'ї. З листя і квітучих втеч Р. отримують ефірне масло, вживане в парфюмерії і медицині. Квітки і листя використовують в кулінарії, для ванн і як інсектицид. Р. лікарський (R. officinalis) культивують в Європі ради ароматного масла і як декоративна рослина в СРСР його вирощують в південних районах, головним чином в Криму (Південний берег) і на Кавказі, в північніших районах — в культурі горщика і діжкової. Розмножують Р. держаками, рідше насінням. Зелену масу прибирають з 2—3-го року після посадки. Середній урожай сухої сировини 1—3 т з 1 га ; вихід з нього ефірного масла 1,5—2,5%.
Літ.: Дерева і чагарники СРСР, т. 5, М. — Л., 1960.
