Розмагнічуючий чинник, розмагнічування коефіцієнт. При намагніченні в зовнішньому полі зразка або деталі з феромагнітного матеріалу розімкненої форми (наприклад, циліндра) на його краях утворюються магнітні полюси, що створюють усередині зразка магнітне поле зворотного по відношенню до зовнішнього поля напряму. Розмагнічуюче поле полюсів зразка H 0 пропорційно його намагніченості J і рівно: H 0 = NJ. Коефіцієнт N , що зв'язує напруженість власного поля зразка і його намагніченість, називається Р. ф. або коефіцієнтом розмагнічування. Якщо зразок знаходиться в зовнішньому магнітному полі напруженістю Н в , то дійсна напруженість поля в зразку рівна Н і = Н в — NJ.
Р. ф. може бути точно розрахований лише для еліпсоїдів обертання, які мають однорідну намагніченість (зокрема, для кулі N = 1 / 3 , для дуже тонкої пластинки N = 1, для нескінченно довгого циліндра в поперечному полі N = 1 / 2 ). Для деяких зразків простий форми Р. ф. розраховується по емпіричних формулах, в більшості випадків Р. ф. визначається експериментально.
Літ.: Кифер І. І., Випробування феромагнітних матеріалів, 3 видавництва, М., 1969.
