Розеточность рослин, мелколістность, поширена хвороба плодових культур (яблуні, груші, вишні, айви, сливи) і деяких деревинно-чагарникових порід (клена, глоду і ін.), що характеризується появою дрібного, вузького листя (у 10—30 разів дрібніше нормальних), а на верхівці втеч — розеток з 10—20 нормального листя (звідси і назва хвороби). Зустрічається в багатьох країнах, у тому числі в СРСР (головним чином в районах Поволжья). Одні дослідники відносять Р. р. до вірусних, інші розглядають її як функціональний патологічний процес, обумовлений порушенням режиму мінерального харчування дерев, головним чином дефіцитом цинку. Найсильніше приголомшується яблуня в плодоносних садах. Розеточность може охоплювати окремі гілки, частину крони або всю крону дерева. Симптоми хвороби чітко виявляються після цвітіння, в період зростання втеч. Р. р. знижує збудливість нирок і побеговосстановітельную здатність, унаслідок чого поряд з укороченими приростами в кроні виникають нерозгалужені, оголені тонкі гілки-хлисти. Сильно уражені рослини не плодоносять. Багатолітня розеточность приводить до усихання гілок і загибелі дерева. Найбільш стійкі до Р. р. сорту яблуні: Антонівка звичайна, Боровінка, Мальти і ін.
Міри боротьби: своєчасне вибраковування хворих рослин в розпліднику і заготівка високоякісного прищепного матеріалу; обприскування уражених дерев сірчанокислим цинком по сплячих нирках ранньою навесні або відразу ж після цвітіння; у поливних садах — посів в міжряддях люцерни або інших бобових трав, що підкисляють грунт і поліпшуючих засвоєння рослинами цинку.
Літ.: Тараса Ст М., Розеточность яблуні, М., 1968; Дементьева М. І., Фітопатологія, М., 1970.
