Розенкрейцери (йому. Rosenkreuzer), члени таємних суспільств (переважно релігійно-містичного характеру) в 17—18 вв.(століття) у Німеччині, Росії, Нідерландах і деяких інших країнах. Названі, мабуть, на ім'я їх легендарного засновника — Хрістіана Розенкрейца (Ch. Rosenkreuz, раніше Rosencreutz), нібито що жив в 14—15 вв.(століття), або по їх емблемі — троянді і хресту. Виразне організаційне оформлення і найбільше поширення розенкрейцерство отримало в 2-ій половині 18 ст, коли воно було відроджене і розвинене деякими напрямами масони (вищих мір). Велике місце в ученні і діяльності Р. займали ідеї етичного самовдосконалення, окультні науки — чорна магія, кабалістика, алхімія, пошуки «філософського каменя», «життєвого еліксиру» і др.; як правило, вони були ворожі ідеям Освіти. Особливу популярність придбали берлінські Р., такі, що групувалися довкола спадкоємця престолу, а потім короля Фрідріха Вільгельма II; їх представники І. К. Вельнер і Г. Р. Бішофвердер займали державні пости. З берлінськими Р. були зв'язані (кінець 18 ст) масони-Р. у Росії (інколи називалися мартіністамі) — в Москві і інших містах.
