Рожанський Дмитро Аполлінарійович [20.8(1.9) .1882, Київ, — 27.9.1936, Ленінград], радянський фізик, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1933). Закінчив Петербурзький університет (1904). У 1905—06 працював в Геттінгене; з 1908 в Петербурзькому електротехнічному інституті. У 1911—21 професор Харківського університету, в 1921—23 співробітник Ніжегородськой радіолабораторії. З 1923 працював в Центральній радіолабораторії в Ленінграді, потім в Ленінградському фізико-технічному інституті (ФТІ) і Політехнічному інституті. У 1910 запропонував метод осциллографірованія швидких електричних процесів із застосуванням трубки Брауна, в 1922 — метод розрахунку випромінювання антен («метод наведених едс(електрорушійна сила)»). У 1933 розробив спосіб виміру діелектричною постійною при надвисоких частотах, вільний від недоліків методів П. Друде . Керував роботами із створення перших короткохвильових передавачів, по стабілізації частоти лампових генераторів, по дослідженню поширення коротких хвиль. З початку 30-х рр. вивчав електричні розряди в газах. Роботи по радіолокації, що проводяться у ФТІ під керівництвом Р., завершилися створенням перших радянських імпульсних радіолокаторів далекого виявлення літаків. Створив школу радянських радіотехніків.
Соч.: Електричні промені. Учення про електромагнітних коливаннях і хвилях, СП(Збори постанов) Би, 1913; Про випромінювання антени, «Телеграфія і телефонія без дротів», 1922 № 14; Фізичні підстави теорії поширення коротких хвиль, Л. — М., 1934; Фізика газового розряду, Л. — М., 1937.
Літ.: Полякова Н. Л., Дмитро Аполлінарійович Рожанський, «Уч. зап.(західний) Харківського державного ун-т(університет) а, 1953, т. 49.
