Родрігес (Rodriguez) Карлос Рафаель (р. 1914, Сьенфуегос), кубинський державний і суспільний діяч, доктор права і соціальних наук. У 1939 закінчив Гаванський університет. Із студентських років брав участь в революційному русі. З 1936 член Комуністичній партії Куби (з 1944 народно-соціалістичної партії Куби, НСПК). У 1939 вибраний членом ЦК КП Куби, в 1953—1961 член Виконавчого бюро ЦК НСП Куби. У 1959—62 директор центрального органу НСП газети «Нотісиас де ой» («Noticias de Ноу»). Активно брав участь в розробці найважливіших законодавчих актів Революційного уряду Куби. У 1960—1962 директор і професор Економічної школи Гаванського університету, в 1962—65 президент Національного інституту аграрної реформи (ІНРА). У 1961—65 входив до складу Національного керівництва Об'єднаних революційних організацій (ОРО), а потім Єдиній партії соціалістичної революції Куби, з 1965 член ЦК і Секретаріату ЦК КП Куби, з 1970 голова кубинської частини Радянсько-кубинської міжурядової комісії з економічного і науково-технічного співробітництва. З 1972 постійний представник Республіки Куба в СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги). З листопада 1972 заступник прем'єр-міністра.
Основна тематика наукових досліджень — економічна історія економіка сільського господарства і аграрні стосунки, проблеми перехідного періоду від капіталізму до соціалізму, економічне і науково-технічне співробітництво соціалістичних країн.
Соч.: La estructura ecónmica que heredó la Revolución, La Habana, 1959; La Revolución cubana в el periodo de transicion, La Habana, 1959.
