Роден (Rodin) Рене Франсуа Огюст (12.11.1840, Париж, — 17.11.1917, Медон, поблизу Парижа), французький скульптор. Син дрібного чиновника. Вчився в Парижі в Школі малювання і математики (у 1854—57) і в А. Л. Барі в Музеї природної історії (1864). У 1864—71 працював в майстерні А. Карье-Беллеза. Виконував моделі дрібної декоративної пластики (у тому числі для фарфору Севрської національної мануфактури). У 1871—77 оформив монументально-декоративною скульптурою ряд будівель Брюсселю. У 1875 відвідав Італію, де захопився мистецтвом Мікеланджело, Донателло і Л. Гиберті. З 1877 вивчав пам'ятники французької готики. Зрілою майстерністю відмічені вже ранні роботи Р. (наприклад, голова «Людини із зламаним носом», 1864). Статуї «Бронзове століття» (1877), що втілює пробудження людства, його сум'яття перед прийдешнім, і пройнятою пафосом пророкування статуї «Проповідуючий Іоан-хреститель» (1879) повною мірою властиві характерні для Р. надалі сміливість образних і пластичних шукань, філософська глибина задуму, гостра життєвість в передачі складного руху і енергійне моделювання об'ємів. У 1884—88 Р. створив для м. Кале групу «Громадяни Кале» (бронза, встановлена в 1895), що змальовує жителів Кале, які жертвують собою ради порятунку рідного міста (під час його облоги англійським королем в середині 14в.). Драматичне звучання всієї сцени в цілому, її суперечлива емоційна атмосфера, відчуття духовної напруженості героїв, лаконічна і в той же час глибока характеристика кожного з них народжуються завдяки неспокійному дробовому ритму композиції, різким контрастам статичних фігур і фігур, повних динаміки, зіставленню ваговитості мас експресії поз і жестів. З 1880 і до кінця життя Р. працював над великою горельефной композицією «Брами пекла», навіяною «Божественною комедією» Данте, мотивами античної міфології, біблейських легенд, поезії Ф. Війона і сучасним Р. поезії і що символічно втілювала світ людських пристрастей.
Окремі теми цієї композиції Р. розробляв у вигляді самостійних творів; такі гостро гротескова фігура «Та, яка була прекрасною Ольмьер» (1885), пронизана тонкою поезією група «Поцілунок» (1886), виконана внутрішньої потужності і духовної величі статуя «Мислитель» (1888). З середини 1880-х рр. в творчості Р. усе більш наростає тяжіння до ускладнених символічних образів, до виявлення полярних, крайніх людських емоцій — від ясної гармонії зі світом, від м'якого ліризму до повного відчаю і похмурої зосередженості. Поступово міняється і манера Р.: його твору набувають нарочито ескізний, як би незавершений характер, все контрастнєє стає гра світла і тіні, а моделювання форм, інколи текучих, - підкреслено живописною. Це дозволяє Р., одному з основоположників імпресіонізму в скульптурі, передати враження повільного, деколи болісного народження форм із стихійної, аморфної матерії силоміць «духовного пориву». На відміну від імпресіоністів-живописців Р. завжди схилявся до такого «метафізичного» розуміння художньої творчості, до позачасових, загальнолюдських сюжетів; в той же час він завжди зберігав відому визначеність форм і надавав особливе значення їх фактурної відчутності як важливому засобу загострення образу. Все ж втрата відчуття монументальності відрізняє такі роботи Р., як пам'ятники В. Гюго (мармур, 1886—1900) і О. Бальзаку (бронза, 1893—97; встановлений в 1939) в Парижі, проект «Башти праці» (гіпсова модель, 1899). В той же час Р. продовжував створювати портретні бюсти, що відрізняються гостротою і цілісністю передачі характеру людини, його внутрішнього світу (бюсти: Ж. Далу, 1883, А. Рошфора, 1897). Особливу художню цінність представляють динамічні і легкі по виконання малюнки і офорти Р. Варіанти всіх названих скульптурних творів Р. (у гіпсі, бронзі, мармурі) знаходяться в Музеї Р. в Парижі, а також в багатьох інших музеях світу.
Творчість Р. склала епоху в історії скульптури; зберігаючи вірність романтичної традиції, безумовно належачи реалізму (особливо психологічно проникливими портретами), співвідносившись з імпресіонізмом і символізмом, воно дало імпульси творчим шуканням різних по спрямованості майстрів скульптури 20 ст, учнів Р. Среді них: А. Бурдель, А. Майель, Ш. Деспьо, А. С. Голубкина.
Літ.: Терновец Би., Роден, Л., 1936; Роден. Сб. ст. про творчість, пер.(переведення) з йому.(німецький) і франц.(французький), М., 1960; Вейс Д., Огюст Роден, М., 1969; Goldscheider С., Rodin, v. [1—2], P. [1964].
