Римський університет (Univer sità degli studi), один із старих університетів Європи, заснований в 1303. Знаходячись у фінансовій і адміністративній залежності від римських пап, університет не раз переживав періоди занепаду. Найбільшим учбовим і науковим центром став після об'єднання Італії (1870). У Р. в. працювали хімік С. Канніццаро, геометр Е. Бельтрамі, математик і механік Т. Леві-Чивіта, фізик Е. Фермі, геометр Ф. Севері, фізик Е. Амальді історик Р. Бьянки-Бандінеллі.
У складі Р. в. (1974): факультети — юридичний, політичних наук, торговельно-економічний, статистики, демографії і актуарних розрахунків, філології і філософії, педагогічний, медичний, математичний, фізики і природних наук, фармакологічний, цивільний, промислового і гірського будівництва, архітектурний; школи аерокосмічної техніки і архівно-бібліотечна; обчислювальний центр; у бібліотеці (заснована в 1661) близько 900 тис. тт. У 1973/74 навчальному році в університеті виучувалися 94 тис. студентів, серед викладачів близько 300 професорів. Близько 1575 для Р. в. було побудовано спеціальну будівлю, що отримала назву «Сапієнца» (архітектор Джакомо делла Порта), і з того часу в офіційних документах Р. в. часто іменувався «Сапієнца». Новий комплекс будівель споруджений в 1935.
